По Європі ходить привид — і це привид трансфобії
Оригінальний допис в Instagram ·
👊🏻 17 травня — Міжнародний день боротьби проти гомофобії, біфобії та трансфобії (IDAHOBiT). Ми входимо в часи, коли дати як ця стають усе більш актуальними. Країна за країною продовжує наступ на права ЛГБТІК+, і головною мішенню, за всією класикою жанру, виступають транс-люди 🏳️⚧️
🗺 Проаналізували для вас, що відбувається в Європі, на базі опублікованих індексів та мап від TGEU — Transgender Europe and Central Asia та ILGA-Europe.
🇺🇦 В Україні продовжуються випадки нападів на людей на підґрунті транс- і гомофобії. Держава, своєю чергою, досі не прийняла важливий законопроєкт №5488, що перешкоджав би цим злочинам.
Зміст статті
Про що розповідають оновлені індекси прав?
Міжнародні організації ILGA-Europe (Міжнародна ЛГБТІ-асоціація) і TGEU (Трансгендерна Європа та Центральна Азія) оновили інтерактивні мапи прав ЛГБТІК+ загалом та транс-людей зокрема.
І висновки поки не дуже радують. Веселкові індекси виявились не надто «веселковими».
На 17 травня, у День боротьби проти гомофобії, біфобії і трансфобії, можна констатувати, що поки що ми програємо цю боротьбу.
По всій Європі розгортається реакційний наступ на права ЛГБТІК+, а особливо — на права транс-людей. Це не випадковість, а чіткі тенденції. Далі — тільки гірше.
Регрес перевищує прогрес
Вперше за 13 років індекс TGEU показав: регрес перевищує прогрес — права транс-людей скорочуються швидше, ніж розширюються.
Трансфобія стає політичним інструментом, який використовують популісти, авторитарні режими та «захисники традицій». У багатьох країнах паралельно наступають і на інші права: свободу зібрань, право на шлюб, захист від насильства.
Найбільший відкат прав відбувся в Угорщині, Сполученому Королівстві, Грузії та Боснії і Герцеговині.
У кінці обох рейтингів знаходиться країна-агресорка. Лідерка індексу TGEU — Ісландія, індексу ILGA — Мальта.
Транс-людям усе важче отримати визнання статі, стати батьками, уникнути насильства; інтерсекс-дітям — уникнути втручань у тіло.
А що Україна?
Попри війну, демократичні процеси продовжуються. Інституційних обмежень із боку держави немає.
Серед країн-сусідок процес транс-переходу та зміни документів в Україні найлегший. Хоча для неповнолітніх досі немає можливості змінити ім’я чи гендерний маркер у паспорті без додаткових обмежень, наприклад як у Польщі.
Також у Кодексі законів про працю України, у статті 21, забороняється дискримінація залежно від «…статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації…».
На жаль, це все. Шлюбна рівність досі залишається недосяжною, як і, поки що, інститут реєстрованих партнерств.
Законопроєкт №5488, що посилить відповідальність за злочини на ґрунті нетерпимості на підставі гомофобії, біфобії і трансфобії, досі не прийнятий.
Системна антидискримінаційна політика в Україні також відсутня. Визнання небінарних людей — відсутнє; захист інтерсекс-людей від операцій, що калічать, — відсутній.
Проте наша боротьба продовжується!